НАЗУСТРІЧ  ВІЧНОСТІ

ОСЬ,  ОСЬ  ОБІРВЕТЬСЯ  СТРУНА,

ОСЬ ,  ОСЬ  ЗАХОЛОНЕ  СЛЬОЗА ,

ОСЬ ,  ОСЬ  У  ЖИТТЄВОМУ  ГЕРЦІ

ЗУПИНИТЬСЯ  ЩЕ  ОДНЕ  СЕРЦЕ !

НАТРУДЖЕНІ  РУКИ  СПОЧИНУТЬ,

НАТОМЛЕНІ  НОГИ  -  НІ  КРОКУ!

ДУМКИ  ІЗ  ДУШЕЮ

ДО  РАЮ  ПОЛИНУТЬ...

ВУСТА  НЕ  ПРОМОВЛЯТЬ

-  ПРОСТИ  МЕНЕ  БОЖЕ,

ЩО  ЖИЛА  НЕГОЖЕ!

НАМ , ГРІШНИКАМ ,-  ЖАХ,

А  ЛЮДИНА , ГАДАЮ , ДОДОМУ,

ДО  БОГА  ІДЕ !

І  В  КОЖНОГО  БУДЕ

СВОЄЮ  ДОРОГА !

НЕ  ЗНАЄМО  МИ ,

КОЛИ  ДЗВІН  ТОЙ  ПРОБ'Є!

ЗАЗИРАЮ  У  ВІЧНІСТЬ!

І ЗАХОПЛЮЮСЬ ЩИРО

ДОСКОНАЛІСТЮ  КОСМОСУ,

І  СВЯЩЕННІСТЮ  МИРУ !