***

Я здорова ,сильна, роботяща!

Я не заздрю, не  злюсь, не боюсь!

Я не плачу. Не скиглю - сміюсь!

Не лінуюсь, не стогну не, гнусь!

Я прощаю, шаную, люблю

Я ціную, надіюсь, терплю

Я не тлію, не кисну. горю!

Не жалкую, а вдячна за все.

І ніколи не пізно працювати над собою

І в роботі важкій перевірить себе,

Працювати головою. руками, душею

Тоді хліб мій не буде черствий.

Як навчитися не нарікати?

На обставини, долю, людей.

І на Господа лиш уповати

Жити тільки з добром до людей!

Боже! Дай мені сили, відваги

Поборти цей настрій сумний!

Подаруй мені море наснаги

Відпусти мої, людські гріхи!

Знаю що Ти все знаєш про мене,

І турбота про мене твоя,

Пршу прщення тільки я в тебе!

І душа моя знову сія!

Наодинці себе я картаю,

Зізнаюся собі у собі,

І майбутнє мене не лякає,

Знаю, я не належу собі!

Скільки віку дано –

Діло Боже!

А прожити його хочу так,

Щоб не бути в постійній тривозі,

А тримати себе у руках.

Бо ця мудрість, звичайно від Бога

Недаремно лягла на папір,

Хай буде мені світла дорога,

За проступки , лінивство – докір!

Вкотре скажу до Бога – Спасибі!

Вкотре знаю – для мене Він все.

Вберігає, чатує, рятує

Нудьгувати мені не дає.

Розумію, і вдячна безмежно!

За усе що для мене зробив.

Та себе я так занапастила

Що немає найбільших гріхів!

Гарні діти, а внучок – янголи!

Що ще треба, щоб радувати їх,

А я тану, мов свічка в долоні,

Та долоня та, мабуть, мій гріх!

Та очиститись хочу від бруду!

У душі, у думках, навкруги.

І забути цю страшну облуду,

І радіти й співати пісні!

Бо, якщо кріпкий  дух то й є сила,

І тоді все підвладне тобі,

А коли сатану ти підсилив,

Божий світ вже не милий тобі!

О! Цей стан я вже якось пізнала,

І тепер знаю я, що це гріх,

І душевна, й фізична недуга

Коли з вуст не лунає вже сміх.

Вірю я що гірке все минеться

Бо Великдень по світу іде

Хай близьким всім і рідним ікнеться

І не буде нещастя ніде.

03.05.02р. гідропарк