Мої крила мов
вітрила ,
Знов несуть мене
у синь,
У безмежну далечінь !
Кожна мить така
жертовна,
Кожна зустріч неповторна,
Спілкування. сподівання,
Кожним днем зачарування !
Розчарованим - дивуюсь,
Бо я світом
цим милуюсь,
Досконалістю без меж !
Нам вивищуватись треба,
Щоб думки сягали
небо,
А земля. то
- опертя !
Там - наш
корінь !
Ми - зернини
В вічнім русі
Проростаємо. бо сонце
Нас тримає у
долонцях !
Вчасно небо дощик
дасть !
Та плоди бувають
різні -
Добрі, щедрі, злі
і грізні.
Це - природньо !
Паралель : це -
зелен-світ,
Зоологій розмаїт !
Навіть тіні песимізму
Не залишилось в
душі !
Лише Божа вдячність
рідним,
Лікарям і кожній
людині,
Що мій Хрест
Крізь прірву Долі
Несемо гуртом й
донині !
Слів найкращих не
дібрати,
Відчуття не передати,
І повірте. що
це - щиро !
Ви тепер -
мої вітрила !
Під якими я
- щаслива,
Бо радію, що
живу !
13.10.2013
|