****

Прожила  бідно, нищо не щасливо!

І крапки не розставила над "І”,

Та знаю, що життя найбільше диво!

І вірно – не зістарюсь у журбі!

Рядки оці- мої душевні квіти,

Що серцем лагідним зігріті,

І квітнуть рідко, але рясно!

І може все це не сучасно!

Бо розум зараз не в пошані,

Були б "зелені” у ”кармані”

Тоді ти ситий і "крутий”,

А може, навіть, й "голубий”

І все сприймається як треба

Для "них” – до того тут звичай.

Вони вже скоро куплять небо!

А Бога хочеш – вибирай!

За 10 років так прозріли –

Не треба мови, совісті, дітей

Старенькі в злиднях заніміли

Собаки вийшли на "Бродвей”.

Мій закид не до псів,

Вони не винні, що їм добре,

Бо люблять їх лишень за те,

Щ о ті не скажуть не підуть,

Коли принижують їх, б’ють,

Собак – у сім’ї – старих – у старці,

Девіз таки цей спрацював,

Дітей на вулицю – безлад!

До біса нам цей інтернат!

Дешевша за життя  - горілка,

Бо як її багато п’єш,

То так марнотно і живеш!

І дітям скрутно, і батькам,

За те на руку це панам,

Бо ж з грецької

"політика” – обман!

Прекрасна справа-майбуття!

А де ж тепер то людське життя!

Ні совісті, ні волі, ні моралі,

Працюй на себе – заклика!

До біса всі освіти і регалії,

Ставай торгуй і буде все "о кей”!

Вже не країна, а базар,

Хоча нам кажуть, що це ринок!

А ми покірно мовчимо!