***
Я здорова ,сильна, роботяща!
Я не заздрю, не злюсь, не боюсь!
Я не плачу. Не скиглю - сміюсь!
Не лінуюсь, не стогну не, гнусь!
Я прощаю, шаную, люблю
Я ціную, надіюсь, терплю
Я не тлію, не кисну. горю!
Не жалкую, а вдячна за все.
І ніколи не пізно працювати над собою
І в роботі важкій перевірить себе,
Працювати головою. руками, душею
Тоді хліб мій не буде черствий.
Як навчитися не нарікати?
На обставини, долю, людей.
І на Господа лиш уповати
Жити тільки з добром до людей!
Боже! Дай мені сили, відваги
Поборти цей настрій сумний!
Подаруй мені море наснаги
Відпусти мої, людські гріхи!
Знаю що Ти все знаєш про мене,
І турбота про мене твоя,
Пршу прщення тільки я в тебе!
І душа моя знову сія!
Наодинці себе я картаю,
Зізнаюся собі у собі,
І майбутнє мене не лякає,
Знаю, я не належу собі!
Скільки віку дано –
Діло Боже!
А прожити його хочу так,
Щоб не бути в постійній тривозі,
А тримати себе у руках.
Бо ця мудрість, звичайно від Бога
Недаремно лягла на папір,
Хай буде мені світла дорога,
За проступки , лінивство – докір!
Вкотре скажу до Бога – Спасибі!
Вкотре знаю – для мене Він все.
Вберігає, чатує, рятує
Нудьгувати мені не дає.
Розумію, і вдячна безмежно!
За усе що для мене зробив.
Та себе я так занапастила
Що немає найбільших гріхів!
Гарні діти, а внучок – янголи!
Що ще треба, щоб радувати їх,
А я тану, мов свічка в долоні,
Та долоня та, мабуть, мій гріх!
Та очиститись хочу від бруду!
У душі, у думках, навкруги.
І забути цю страшну облуду,
І радіти й співати пісні!
Бо, якщо кріпкий дух то й є сила,
І тоді все підвладне тобі,
А коли сатану ти підсилив,
Божий світ вже не милий тобі!
О! Цей стан я вже якось пізнала,
І тепер знаю я, що це гріх,
І душевна, й фізична недуга
Коли з вуст не лунає вже сміх.
Вірю я що гірке все минеться
Бо Великдень по світу іде
Хай близьким всім і рідним ікнеться
І не буде нещастя ніде.
03.05.02р. гідропарк